Народилися сьогодні # : 20 КВІТНЯ
ДОСІНЧУК-ЧОРНИЙ
Микола
20.04.1918, с. Кураш, нині Дубровицького р-ну Рівненської обл. — 03.07.1999, Нью-Йорк, США
видавець, публіцист, громадський діяч, засновник, редактор і видавець журналу ``Бандура``
Мико́ла Володимирович Досінчу́к-Чо́рний (20 квітня 1918, Кураш — 3 липня 1999, Нью-Йорк) — пропагандист українського кобзарства і бандури, меценат.
Біографія
Народився 20 квітня 1918 року в с. Кураш, сьогодні — Дубровицький район,
Рівненської області. Був сином православного священика — о. Володимира
Досінчука і Пелагії (з дому Король), який служив в Кураші, Чайчинцях і
Старому Чарторійську. Його дідо був родом з с. Великий Ключів, що на
Коломийщині.
Як наймолодший син, по сімейній традиції, Микола Досінчук-Чорний в
Кременці студіював Богословія, але через участь у українському
державницькому русі, більше часу прожив у Львові та Яворові. Був
активним учасником спротиву польським окупантам у боротьбі за Україну на
території Галичини. В червні 2003 року, Спілка Кобзарів у Львові
відкрила меморіальну дошку на будинку № 36 на Площі Ринок,
де в 1937-38 рр. жив Микола Досінчук-Чорний. В 1944 р. — покинув свою
батьківщину. Закінчив магістерку з права, якійсь час студіював медицину в
Німеччині, але в Америці (з 1950 р.) набув інженерський фах і працював
технічним дизайнером.
В 1953 році, Микола Досінчук-Чорний оженився зі Стефанією
Дерев'янка (родом зі Солотвини, Богородчанського району,
Івано-Франківської області), яка стала його правою рукою. Свої
надзвичайні організаторські здібності, Микола Досінчук-Чорний перше
приклав в організації вистав художних творів, з яких дохід з продажу
мистецьких робіт був призначений підтримці української православної
семінарії в Канаді.
Він був активним членом різних культурних та політичних
організацій і великим патріотом, але вирішив присвятити своє життя
розвитку кобзарського мистецтва. Він від душі любив цей наш притаменний
національний інструмент бандуру, бо це серце і душа історії України. Він
вважав бандуру другим національним символом після тризубу та вістункою
української долі. Так і покійний її любитель Микола Досінчук-Чорний став
вістуном на американському континенті, а відтак всіх континентів
українського поселення, пов'язавши всіх кобзарів бандуристів в цілому
світі в одну могутню кобзарську родину. Школа Кобзарського Мистецтва в
Ню Йорку була заснована в 1973 році в домі Миколи Досінчука-Чорного.
Доньки Ірина та Лідія були серед перших студентів, а згодом і
викладачами. Скільки то української молоді пройшли через Школу
Кобзарського Мистецтва в Ню Йорку, та брали участь в різних семінарах.
Небесний звук золотострунної бандури чарував їх. Їх навчали славні
бандуристи як о. Сергій Кіндзерявий-Пастухів, Володимир Юркевич, Юліян
Китастий та інші випускники славетного маєстра Григорія Китастого, так і
його самого особистого. Американська публіка вітала їх з великою
пошаною, бо виступали на сотках різних концертах і то у дуже престижних
місцях, як наприклад на засвіченню ялинки в Рокефелер Центрі, в Лінкон
Центрі, в катедрі св. Патрика численні рази — включно з вітанням Папи
Івана Павла ІІ, де вони були вибрані від всіх найкращих етнічних
ансамблів міста Ню Йорку. Виступали в залах Бродвею, в ООН, та брали
участь в святкуванні 200-ліття США та багатьох міжнародних заходів.
В 1984 році, Микола Досінчук-Чорний організував великий концерт з
участю понад 130 бандуристів з Америки, Канади та Європи. За всі
виступи одержали похвальну грамоту від мера міста Ню Йорку. Микола
Досінчук-Чорний це саме зробив і в далекій Бразилії, коли зібрав кошти
від підприємців і людей доброї волі, щоби вислати 300 бандур разом з
інструкторами щоби там найкраще прийнялося кобзарське мистецтво, і
граючи на бандурі завчили українські пісні, а в піснях історію свого
українського народу.
Покійний Микола Досінчук-Чорний присвятив 30 років наполегливої
праці, а видаючи журнал «Бандура» через 20 літ проробив колосальну
роботу у цій чудовій своєрідній галузі української культури що є великим
вкладом у її скарбницю. Журнал «Бандура» був своєрідним продовженням
Кобзарського листка, який видавався раніше при ШКМ. Бандурист віртуоз
Василь Ємець подав ідею створення повноцінного журналу, і Микола
Досінчук-Чорний виконав це завдання. Після проголошення незалежности
України, він часто подорожував по Україні, відвідуючи кобзарів,
бандуристів, ансамблів, діячів та описував їхню діяльність в пресі
діаспори та в журналі «Бандура».
Помер 3 липня 1999 року, в місті Нью-Йорку. Похований на українському цвинтарі в м. Баунд Брук, Н.Дж.
На початок 2018 у Львові меморіальна таблиця була усунута з фасаду при відкритті ресторану "36 По" керівником РУХу Григорієм Козловським, який назвав ресторан на честь Юзефа Понятовського, який там зупинявся.
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%94%D0%BE%D1%81%D1%96%D0%BD%D1%87%D1%83%D0%BA-%D0%A7%D0%BE%D1%80%D0%BD%D0%B8%D0%B9_%D0%9C%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%B0_%D0%92%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B4%D0%B8%D0%BC%D0%B8%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87
http://biography.nbuv.gov.ua/components/search_uba/ggl_srch.php?q=%D0%94%D0%9E%D0%A1%D0%86%D0%9D%D0%A7%D0%A3%D0%9A-%D0%A7%D0%9E%D0%A0%D0%9D%D0%98%D0%99